FANDOM


Header

Логотип в Стімі

Doki Doki Literature Club! — візуальний роман, розроблений командою «Team Salvato». Він був випущений 22 вересня 2017 року для Windows, MacOS і Linux, а пізніше, 6 жовтня, і для Steam. Гра має, в основному, лінійний сюжет, альтернативні сцени і кінцівки, що залежать від вибору гравця. Хоча на перший погляд гра здається безтурботною, насправді це психологічний хорор, який передбачає інтенсивне використання техніки руйнування четвертої стіни.

Гра розроблювалась протягом двох років командою, на чолі з Деном Сальвато, відомим раніше своєю роботою з модами для гри «Super Smash Bros», створенням користувацьких рівнів в «Super Mario Maker» та розширенням «FrankerFaceZ» для Twitch.tv. За словами Дена, натхненням для гри служили його змішані почуття по відношенню до аніме, і захоплення сюрреалістичним і тривожним досвідом. Після випуску, Doki Doki Literature Club! отримала похвалу за свої мета- і горор-елементи, а PC Gamer назвав її «однією з найбільш дивовижних ігор року».

У перші три місяці після випуску, Doki Doki Literature Club! було завантажено більше мільйона разів.

Розроблення і випуск Редагувати

Ден Сальвато провів близько двох років, працюючи над Doki Doki Literature Club! в секреті, перш ніж випустити її як свою першу гру.

Doki Doki Literature Club! вперше була випущена 22 вересня 2017 року на itch.io, а пізніше і для Steam. Гра доступна у вигляді безплатного програмного забезпечення з додатковою оплатою, яку можна внести за бажанням. За 10 доларів США або більше користувачу стає доступний бонусну збірку «Fan Pack», який включає в себе настільні і мобільні шпалери, офіційний саундтрек до гри і цифровий буклет з концептуальними малюнками.

Сальвато взяв своє «ставлення любові-ненависті» до аніме як натхнення для створення Doki Doki Literature Club!. Обговорюючи горор елементи гри, Сальвато пояснив, що був натхненний «речами, які страшні не тому, що показують вам страшні речі, а тому що вони примушують відчувати себе дискомфортно».

Сюжет Редагувати

Спочатку, гра являє собою звичайну візуальну новелу — любовний симулятор. Гравець зустрічається з подругою дитинства, Сайорі, по дорозі в школу, і вона пропонує йому вступити у шкільний літературний клуб. Протагоніст погоджується і знайомиться з іншими членами клубу: Нацукі, Юрі, і засновницею клубу, Монікою. Гравцеві належить виконувати нескладні завдання на зразок написання власних віршів (у вигляді міні-гри), спілкуватися з дівчатами і дізнаватися їх ближче.

Коли настає час приготувань до шкільного фестивалю, завжди радісна і весела Сайорі раптом зізнається протагоністу, що все життя боролася з сильною депресією. Зізнавшись йому в своїх почуттях до нього, вона каже, що не знає що їй робити далі, і що все це доставляє їй страшний біль. На наступний день, Моніка передає гравцеві поему Сайорі, в якій та наполегливо наказує комусь «забратися з її голови». Протагоніст розуміє, що щось тут не так і біжить додому до Сайорі, тільки щоб дізнатися, що дівчинка покінчила з собою, повісившись у власній кімнаті. На цьому місці гра різко закінчується.

Гравець потрапляє в головне меню де всі збережені файли стерті, і йому не залишається нічого іншого, як почати нову гру. Все починається так само, як і в перший раз, за винятком того, що Сайорі ніби ніколи не існувало в грі. Текст і ім'я її персонажа стає нечитабельним, і ніхто про неї більше не пам'ятає, включаючи самого головного героя. Замість Сайорі, в клуб літератури гравця запрошує Моніка.

Гра продовжує «ламатись» все більше і більше. Персонажі теж змінилися в поведінці: обидві дівчинки виявляють себе з найгірших сторін. Цундере Нацукі щосили лається на зазвичай спокійну і тиху Юрі та сильно ревнує головного героя, коли він проводить час з Юрі, а Юрі, в свою чергу, проявляє себе, як справжня яндере, котра схильна до фетишизму і завдання шкоди собі. Їхні репліки, не вимовлені ними до цього в грі, виділені чорним жирним шрифтом, явно вказують на те, що ця поведінка не залежить від них самих. Підливає олії у вогонь ще й Моніка, запевняючи гравця в тому, що її подруги по клубу мають деякі дивацтва, в той час як Нацукі, передавши свою поему протагоністу, пише що нічого такого не траплялося раніше, і просить не говорити про це Моніці. Відразу після цього її лице зникає, вона каже, щоб він забув те що щойно він прочитав і присвятив свій час лише Моніці.

Всі персонажі збираються, аби організувати фестиваль. Нацукі готує їжу, Юрі робить декорації, а гравець повинен обрати кому допомогти. Але Моніка з маніпуляціями в грі втручається у вибір гравця не даючи йому обрати іншу дівчину. Нацукі і Юрі помічаючть це, та починають говорити, що вона вчинила нечесно. В результаті Юрі виштовхує Моніку і Нацукі з класу, після чого вона зізнається головному героєві в коханні, але при цьому вона стає вже абсолютно неадекватна і, незалежно від відповіді гравця на її пропозицію зустрічатись, вбиває себе ножем у гравця на очах. Головний герой проводить всі вихідні над тілом Юрі. Нацукі зайшовши в клас, побачила лежачу в крові Юрі, та з жахом і вибігла з класу. За нею приходить Моніка і вибачається перед гравцем за те, що він був змушений дивитись на мертву Юрі цілі вихідні, попутно видаляючи файли персонажів Нацукі і Юрі з директорії гри, і переносить гравця в інше місце.

Гравець виявляється в кімнаті з Монікою, що сидить навпроти. Вона каже, що давно вже знає, що вона — всього лише персонаж візуальної новели, і що вона здатна проникати у файли інших персонажів, спотворювати їх, або видаляти. Моніка зізнається, що намагалася зробити дівчат все менш і менш привабливими для протагоніста; звідси і депресія Сайорі, і одержимість Юрі. Але з якоїсь причини, нічого з цього не спрацювало, так як гравець не відмовлявся від компанії дівчат у будь-якому випадку, і тому вона просто видалила їх файли з гри. Вона зізнається в любові, але не протагоністу гри: вона звертається саме до людини, що сидить за комп'ютером.

Гравець може видалити файл Моніки в папці самої гри. Коли файл вже видалено, вона розуміє, що її файл стер саме гравець, і починає сильно дорікати йому за це. Потім вона каже, що все ще любить гравця, і дійсно шкодує про те, що трапилося, тому повністю відновлює гру і всіх її персонажів, за винятком самої себе.

Існує кілька кінцівок цієї гри.

У першій, якщо гравець у різних збереженнях проводив час з усіма дівчатами, тоді Сайорі приймає те, що всі вони — персонажі віртуальної реальності, і зі сльозами на очах дякує гравцю за те, що він щиро намагався зробити всіх дівчат щасливими, і що вони люблять його. Вона прощається і, після кінцевих титрів, гравець отримує подячну записку від творця гри, Дена Сальвато.

У другій кінцівці, якщо гравець не провів час з усіма дівчатами, тоді Сайорі так само усвідомлюючи свої можливості прагне провести вічність з гравцем, але цьому в кінці перешкоджає скоріш за все видалена Моніка.

Якщо на початку гри видалити файл Моніки, то при запуску гри з'явиться плачуча Сайорі, котра буде благати гравця «зупини це» Після перезапуску гри з'явиться екран зі словом «КІНЕЦЬ», та за ним піде чорно-біле GIF зображення повішеною Сайорі. Якщо почекати 10 хвилин, тоді з'явиться напис «Тепер всі можуть бути щасливі».